Тобі

Тобі…

Ти любив як пахнуть степом трави,

Як росою вкрита літня даль,

Там де стеляться як хміль тумани,

Огортаючи усю красу в вуаль.

Там де синє небо, наче твої очі,

Розгортає щедру благодать,

В волошковім полі серед ночі,

Чути голос тисячі цикад.

Ти любив багряний захід сонця,

Де в мрійливій тіні степних трав,

Тихий шелест в золотім колоссі,

Нові мрії на майбутнє дав..

Хай всю вічність не забудуть квіти,

Легкості та мудрості душі,

Що прийшла в цей світ вершити,

Об’єднавши добротою всіх..

Лариса Рай. 2024

Картина «Тобі» – це не просто полотно, це міст між минулим і сьогоденням, нагадування про тих, кого більше немає поруч, але чиї образи живуть у кожному нашому подиху природи. У її символах – розгорнутий епос пам’яті, де навіть найтонші нюанси кольору розповідають про вічний зв’язок з тими, хто залишив світ, але назавжди лишився в серцях.

У цей важкий час, коли війна розділяє нас і викраде найдорожче, «Тобі» звучить як молитва до вічності. Пелюстки степу, багряний захід і тихий шелест колосся стають метафорами незгасаючого вогню людських спогадів. Це мов нагадування, що навіть коли фізичної близькості немає, душевна теплота продовжує об'єднувати нас у спільній пам’яті, даруючи сили творити і вірити у нові дні.

Нехай ця робота стане для кожного тихим відгомоном втраченого, але й силою, що надихає знаходити світло навіть у найбільш темних куточках нашого буття.